Історія села Різдвянка

    

   
    Село Різдвянка, за інформацією із джерел та літератури, було засноване в 20 – 30-х рр. ХІХ ст. Першими жителями с. Різдвянки були вихідці з північних губерній України, з Польщі і Литви. Обездолені царським самодержавством, гнані нуждою трудящі Росії прагнули знайти щастя на багатих землях Півдня, але сподівання були марними, селянам відводили саму погану і в самих незручних місцях землю. Убогим, безкінним  важко було господарювати, бо крім всіх інших лих, була тяжка залежність від місцевих глитаїв, німців-колоністів, поміщиків, землі яких, мов удав, з усіх сторін стискували жалюгідні смужки землі бідноти.

   В 1898 р., в с. Різдвянка проживало 1569 осіб, з них 794 жінки і 775 чоловіків, було 256 убогих хатинок, одна церква, одна винна лавка, три невеличких крамнички. Все населення обслуговував один фельдшер, який працював приватно.

Селяни жили дуже бідно, були темні і неписьменні.

З 1887 р. в  с. Різдвянка була відкрита початкова 3-річна школа, але і ту відвідувала незначна кількість дітей, тому що не було ні одягу, ні взуття.

Статистичні данні інспектора шкіл Олександрійського уїзду говорять про те, що в 1902-1903 р. в с. Різдвянці було охоплено навчанням лише 57 дітей (50 хлопчиків і 7 дівчаток, в них у третьому класі навчалося 9) , а в селі було близько 300 дітей шкільного віку. Процвітала суцільна неграмотність і темнота. Навчання в школі направлялося і контролювалося церквою, а основним предметом був „Закон Божий”. Медична допомога була в руках приватного фельдшера, який обслуговував всю округу і лікував, в основному, касторкою і йодом, тож зрозуміло, що в селі лікували знахарі, бабки-повитухи та інші.

Тяжке, безправне становище бідноти, безземелля і нужда штовхали трудящих на революцію . Так, в 1904 р. новоприбулий учитель Пугач (по даним старожилів - соціал-демократ) почав організовувати таємні сходки селян в школі, поширювати революційну літературу . На сходках читали заборонену літературу, говорили, як покінчити з бідуванням, готувалися до збройного повстання разом з селянами Гуляйполя, Любицького, Кінських Роздорів і інших сіл. Було виділено зв’язківців: Овсій  Приліпко тримав зв’язок з селянами с. Любицьке. Через куркулів поліція дізналася про ці сходки, і їх учасники були піддані допитам, побоям. Багато селян вимушені були кілька місяців переховуватися. Підняти повстання не вдалося, бо в грудні 1905 року в села були направлені значні сили козаків і поліції.

Велика Жовтнева соціалістична революція розбила кайдани капіталістичного рабства, дала трудящим села землю і волю, привела до активної трудової і політичної діяльності. Вже на початку 1918 року в с. Різдвянка був створений революційний комітет, в який увійшов Іван Никифорович Кагадій ( в дні святкування 50 – річчя Радянської влади нагороджений медаллю „За бойові заслуги”) та інші односельчани. Остаточно Радянська влада в селі утвердилася в 1920 році. В цей час у селі утворилася Рада селянських депутатів. Вона приступила до запровадження в життя ленінських декретів, розподіляла між селянами землі поміщиків і колоністів, боролася з бандитизмом. Перші комуністи села П.І. Кримов, І.Р. Валюх та інші розповідають, що 15.07.1920 року в с. Покровському проходив з’їзд делегатів від волостей  Олександрійського повіту. Від Різдвянської Ради був посланий делегатом т. Мирошниченко М.

Восени 1920 року був створений комнезам. До якого увійшли селяни: І. Т. Соха – член комнезаму, П.В. Васецький – голова, Н.Т Соха та інші. В 1925 році утворився партосередок, а в 1929 – 1930рр. селяни утворили кооперативні об’єднання – СОЗи, які в 1932році злилися в сільськогосподарські артілі „8 Березня ( голова 25 – тисячник, комуніст Марицинішев) і „Червоний партизан”. Для зміцнення колгоспів партія направила в село і другого двадцятип’ятитисячника, комуніста 1917 р., учасника Великої Жовтневої соціалістичної революції і громадянської війни, командира Червоної Армії – Івана Борисовича Жолудька, який загинув в 1942 р. в Сталінградській битві.

5308 га родючих земель закріпила держава у вічне і безкоштовне користування колгоспам, а соціалістична індустрія, робітничий клас дав техніку. Вже в 1940 р. на полях 2-х колгоспів працювало 8 тракторів, 4 комбайни і інша техніка. Колгоспи купили 6 автомашин і з кожним роком багатшали. Колгоспне селянство пізнало радість вільної, колективної праці, в кожну хату прийшов достаток, було ліквідовано неписьменність.

1941 рік. Розпочалася Велика Вітчизняна війна, трудящі с. Різдвянка внесли гідний вклад у всенародну боротьбу з ворогом. 498 бійців пішло з села на фронт, 239 з них загинуло в ім’я перемоги над фашистською чумою. Смертю хоробрих впав в бою під Сталінградом старший лейтенант, замісник командира ескадрильї 774 винищувального авіаполку Іван Антонович Манойло, якому посмертно 31 березня 1943 р. було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

 Більше 100  воїнів села нагороджені орденами і медалями СРСР. 4 жовтня 1941 р. село було окуповане німецькими фашистами. Загарбники завдали збитків колгоспам і жителям села на суму близько 1,5 млн. карбованців. 18 вересня 1943 року Радянська армія звільнила село від фашистських загарбників. Одним з перших ввійшов у с. Різдвянка наш земляк, бувший директор Тернуватської СШ Іван Іванович Шаховський, зі своєю артилерійською батареєю.

 В центрі села, в колгоспному парку, стоїть пам’ятник 114 воїнам Радянської Армії, які віддали своє життя за визволення нашої священної землі.

Відгриміли бої. Під керівництвом Комуністичної партії наш народ відбудував зруйноване господарство. Вже в 1950 р. колгоспи „8 Березня” і „Червоний партизан” досягли по виробництву с/г продукції довоєнного рівня. В цьому ж році обидва колгоспи об’єдналися в один – „8 Березня”. Особливо швидкими темпами розвивається громадське господарство після ХХІІІ з’їзду КПРС. У новій п’ятирічці колгоспники доклали багато зусиль для збільшення виробництва с/г продукції. За перспективним планом розвитку господарства колгоспники артілі „8 Березня” намітили досягти збору зернових культур: 1968 р. на площі 1960 га, по 25,4 ц, всього 4984 т зерна, 1969 р. –„- 1950 га, по 26,0 ц, всього 5070 т зерна, 1970 р. –„- 1930 га, по 26,5 ц, всього 5115 т зерна. В 1970 р. буде вироблено на 100 га угідь: м’яса по 58 ц, молока по 365 ц, яєць по 19 тисяч шт. на 100 га зернових. До 1970 року в с. Різдвянка буде побудовано великий магазин  (продуктовий, промтоварний, книжний), нове приміщення аптеки, побут. комбінат, водопровід протяжністю 35 км, зерносклад на 200 т, пункт технічного обслуговування тракторів і машин (15 шт.), склад міндобрив і ядохімікатів на 400 т., свинарник – маточник на 400 голів, буде побудовано десятки житлових будинків для трудівників, завершиться будівництво асфальтної дороги і інше.

Натхнені рішеннями ХХІІІ з’їзду КПРС, рішеннями Пленумів ЦК, трудівники Різдвянки впевнено йшли по шляху комуністичного будівництва.

За роки незалежності України село почало занепадати. Значно зменшилася кількість жителів, молодь виїжджає до міста або в більш перспективні населені пункти. Активно прогресує безробіття селян. Щороку зменшується кількість будинків в селі, розібравши дахи, залишаються лише саманні стіни, які нагадують післявоєнні руїни. Районна та сільська влада нехтують всім на селі заради наживи, доводячи село Різдвянка ХХІ століття до сумної сторінки історії існування села.